Історія закладу

З чого починалася історія Нововодолазького будинку дитячої та юнацької творчості? Якими були етапи його становлення?

1922 рік. По всій країні виникають піонерські загони і їх супутники. З’являються перші піонери і в Новій Водолазі. Вони беруть участь у недільниках і суботниках, створюють агітбригади, які борються за культуру побуту, проти міщанства, релігійних забобонів. Допомагають селянам-біднякам обробляти городи.

1928 рік. Виконком Нововодолазької районної ради відкриває піонерський клуб, який розмістився у декількох кімнатах двоповерхового приміщення у центрі Нової Водолаги, саме того приміщення, де нині знаходиться Будинок дитячої та юнацької творчості.

Із спогадів колишнього завідуючого піонерклубом Циганенка Федора Федоровича: «Через відсутність фінансування піонерклубу культурно-виховна робота з дітьми в той час дуже скоротилась, тому, коли я став завідуючим, поїхав у Харків в обком КП (б) У на прийом і особисту бесіду з членом ЦК Павлом Петровичем Постишевим. Після цього відразу були виділені кошти на фінансування піонерклубу. Разом із товаришем Горбулем, завідуючим РВНО і завідуючим райфінвідділом Небораком було складено і затверджено кошторис і згідно із його статтями було відкрито такі гуртки:

авіамодельний – кер. Бризгуліс Валентин, спортивний – Спичак Василь, балетний – Московцева Валентина, музичний – Водка Петро і гурток образотворчого мистецтва, який я вів сам.

Для піонерклубу було придбано: м’який диван, столи, стільці, шафу, великий настільний годинник, радіоприймач «Родина», більярдний стіл, музичні інструменти для домрового оркестру, спортивний інвентар, відремонтовано концертний рояль, куплено віконні штори, скатерті. 12-13- літні підлітки приходили на заняття спортом, балетом, живописом. Скільки радості було під час запуску перших авіамоделей, а справжнім дивом був домровий оркестр».

Під час Великої Вітчизняної війни піонерклуб було закрито, але відразу ж після визволення селища у 1943 році роботу було відновлено. Завідуючими у повоєнний час були Шейко Михайло Дмитрович, Головаш Федір Григорович, Єфімов Микола Васильович, Бризгуліс Валентин Петрович.

З 6 вересня 1944 до 1960 року працювала спочатку інструктором-культмасовиком, а потім керівником співочого і танцювального гуртків колишня вихованка піонерклубу Красовська Марія Семенівна.

У кінці 40-х колектив піонерклубу поповнився новими кадрами: Ніколаєва Лідія Миколаївна, Андрієнко Анатолій Миколайович, Холодний Іван Денисович, Шевченко Анатолій Павлович, Ковтун Олександр Петрович, Кузьоменська Антоніна Степанівна, Кадук Степан Михайлович, Єфімова Валентина Петрівна, Костенко Григорій Федорович, Данилова Галина Олександрівна, а колишній завідуючий Бризгуліс В.П. започаткував роботу авіамодельного гуртка. Відбудовувалась після війни країна, на очах оживав і приймав у свої обійми старий, але такий лагідний і потрібний дітям будинок. Із хвилюванням пригадують тодішні вихованці вистави драмгуртка, репетиції і виступи перед односельцями юних співаків і танцюристів, вишивки дівчат-рукодільниць, шашкові і шахові баталії, запуск повітряних зміїв і літаючих моделей. «Перша любов до авіації почалася саме з авіамодельного гуртка піонерклубу, тому і в льотне училище подався і все життя пов’язав із небом», вгамовуючи приємний щем спогадів у серці, говорив майор авіації у відставці Єфімов Анатолій Миколайович.

Активними гуртківцями у повоєнний час були Веприцький В., Жаркий Ю., Базій П., Дігтяр А., Кузьоменський Б., Шавкун А., Мачнева З., Кулик Т., Матюшенко Л., Чепеленко Н., Пальчик З., Бондаренко С., Чернишенко В.

З 1957 року піонерклуб перейменовано у районний Будинок піонерів. Завідуючою з 1951 по 1960 рр. була невтомна, віддана своїй справі Ніколаєва Лідія Миколаївна. Поряд з нею добросовісно працювали спочатку керівник літературного гуртка, а потім методист Кузьоменська Ніна Йосипівна, керівники гуртків: фото – Федоренко Борис Костянтинович, радіо – Теренко Микола Васильович, домровий – Троценко Борис Павлович.

У 1960 р. директором Будинку піонерів стала Лейба Лідія Павлівна, а керівниками гуртків Підгірна Лариса Василівна, Прокопенко Анатолій Миколайович, Пелехата Ніна Олександрівна, Ніколенко Валентина Семенівна, Федоренко Лідія Павлівна, Буряківський Василь Арсентійович, Логвиненко Дмитро Іванович. Поряд продовжували нелегку роботу і ветерани: подружжя Єфімових, Красовська М.С, Кузьоменська Н.Й., Кадук С.М., Ковтун О.П. Без цих людей гуртківці, їх батьки, педагоги шкіл не уявляли осередку цікавих дитячих справ, яким був Будинок піонерів.

Пригадується, як з ініціативи Єфімових М.В. і В.П. було посаджено чудовий сад, як за ним дбайливо доглядали, як зі сльозами на очах допомагали перевозити його на нове місце до школи-інтернату, бо біля старого приміщення Будинку піонерів почали будувати нові 2-поверхові будинки.

Або демонстрація телепередач для школярів і телевізор «Рекорд» - це ж справжнє диво, адже на початку 60-х їх було декілька на все селище. І працівники Будинку піонерів влаштовували чергування, аби діти могли не лише у будні, а й у вихідні дивитися передачі.

Кращі традиції своїх попередників у 1963 р. підхопили директор Ніколенко Валентина Семенівна, керівник літературного, драматичного гуртків Бондаренко Тамара Григорівна, донька одного із перших завідуючих, керівник студії образотворчого мистецтва Циганенко Валентина Федорівна. Саме в 60-х роках стали членами педагогічного колективу Будинку піонерів Шуменко Микола Дмитрович, Баранцова Людмила Георгіївна, Кодацька Любов Юхимівна, Онацька Олена Андріївна. На все життя пов’язали вони свою долю з дітьми, педагогікою, роботою з людьми.

«У старому, але такому затишному приміщенні розташувався наш Будинок піонерів. Розхитаними східцями наверх злітались мої ровесники, хто поспішав на заняття танцювального, хорового, лялькового, рукодільних гуртків, а хлопцям особливо подобалось вчитися фотографувати» - так тепло згадує той час вихованець 60-х років, а потім директор «Сільгоспхімії» Несміян Василь Никифорович. Тоді фотогурток вів Буряківський В.А., а його непосидючими, допитливими учнями були Тимченко Микола, Лебець Олександр, Цехмистро Сергій, Божедай Микола, Рогач Валерій, Рибальченко Іван, Килипко Олександр, Абрамович Володимир.

Більше 10 років керував гуртком радіооператорів Шуменко М.Д. Цим струнким, завжди підтягнутим і ошатним чоловіком, його вмінням відкривати ефір звичайним сільським дітям, захоплювались не тільки вихованці, а й їх батьки, колеги з позашкільних установ області і навіть республіки. Та й чи могло бути інакше, адже саме Іваненко Микола (нині інженер РЕВЗ) був переможцем багатьох конкурсів радіооператорів, а дівчат Абдулу Надію, Шидловську Ніну і інших лідерів обласних і республіканських змагань з гордістю звали «золоті вушка Нововодолазького Будинку піонерів».

А скільки палкого завзяття, ініціативи, фантазії докладали Єфімова В.П., Кузьоменська Н.Й., Ніколенко В.С., Федоренко Л.П., Бондаренко Т.Г., Баранцова Л.Г., Кодацька Л.Ю., Онацька О.А. в організацію чудових ранків для молодших і середніх школярів та незабутніх вечорів для старшокласників.

Вирувало життя, чимало гуртківців, обравши професію педагога, знову і знову переступали поріг знайомого закладу: за порадою, методичною допомогою чи в ролі безпосереднього працівника. Колишні старші вожаті, методисти, керівники гуртків, здобувши освіту ставали директорами: Бондаренко Т.І., Цимбал Л.П., Волотко О.А., Ляшенко К.М., Івасенко К.П., Коваленко Н.П., Слиш Л.О. Але незмінним було одне: Будинок піонерів як магнітом притягував до себе дітвору, їх батьків, вчителів, односельців.

Нерозривним був зв’язок із райкомом комсомолу. Разом з його працівниками вели роботу у пришкільних, піонерських і трудових таборах, готували свята, традиційні зльоти правофлангових дружин, навчання піонерського і комсомольського активу. Тому щирі слова вдячності шлють ветерани Будинку піонерів колишнім працівникам Нововодолазького РК комсомолу:

Калантаю І.Ф., Лихошерстову В.І., Кролівцю М.Ф., Дорошенку М.Г., Столяренку М.Г., Бондаренку М.І., Чернецькому Ю.І., Ткаченку І.О., Бартенєву В.Б., Саковському Ю.Б., Явдокименку М.М., Горшкову А., Гусько В.О., Волошко Л.В., Ступак Р.С., Циганенко Н.М., Ступаку В.І., Базій Т.П., Бондаренко Т.Г., Базію А.С., Агафонову Ю.І., Тищенко С.М., Цебинозі О.І., Синиці С. І., і багатьом іншим.

Не можна не згадати керівників шкіл, яких називали піонерськими директорами. Це Волошина О.П., Пилипенко І.П., Майборода Н.Н., Кучеренко М.Я., Дюкарєв М.В., Фурса Г.П.

1975 рік. Рішенням Нововодолазької районної ради народних депутатів, при активній підтримці тодішнього 1-го секретаря Нововодолазького РК партії України, Героя Соціалістичної Праці Мірошника Володимира Даниловича Будинку піонерів передається просторе добротне приміщення колишнього РК партії України, в якому піонерклуб знаходився ще у далекі тридцяті.

До ветеранів Будинку піонерів приєднуються нові працівники: Шило А.Д., Тихонова А.І., Вороніна А.П., Вірич П.А., Кузьоменський В.Г., Попсуйшапко Л.В., Багмут А.І., Онацька Л.А., Виноградова Л.М., Чаговець М.С., Жарка Н.Ю., Золотько Л.В., Плугар Н.В., Магніцький А.А., Власюк М.М., Чандер С.Ю., Рокитянська Н.М., Герасименко Л.М., Рижий В.П., Губенко О.О., Гостінін Д.В., Лісанська Н.Б.

Яскраві сторінки в історію закладу 70-х-80-х років вписали: гурток червоних слідопитів «Пошук» під керівництвом Філімонової В.В., агітбригада, наставником якої була Таран Л.М., хореографічний колектив (кер. Іванова Н.І.). Так, метою пошуківців було організувати збір даних про бійців, які поховані у братській могилі нашого селища. Листування із родинами загиблих, зустрічі з ними, екскурсії і походи по місцях бойової Слави. Серед перших членів групи «Пошук» був і Павло Нерубацький, який загинув, виконуючи інтернаціональний обов’язок в Афганістані і посмертно нагороджений орденом Червоної Зірки.

Вожаті… Піонерські комісари… Улюбленці і довірені особи дітвори…

Про них особлива мова, багатьох із них згадано вище, бо в певний час вони ставали працівниками Будинку піонерів, райкому комсомолу, викладачами шкіл, керівниками освітніх установ: Гусько В.О., Дюкарєва Л.З., Івлєва О.С., Іпатьєва Л.Г., Степаненко М.П., Волотко О.А., Цехмистро Г.О., Карбань Р.Г., Коваль О.В., Бугаєнко Н.П., Мезенцева Г.О., Завада Л.Д., Коротун Р.В., Немашкало Т.П., Ступак М.В., Коротецька В.В., Вітюгіна К.Я., Ананко Н.М., Ляшенко О.О., Ступак Р.В., Кадук Л.П… Не гірше за названих ветеранів вожатської справи працювали їх молоді колеги: Ніконова Н., Нездойминога Т., Логвиненко С., Заєць Є., Тимофієва О., Печій А.

Пізніше у школах району вирішенням проблем позакласної і позашкільної роботи були зайняті цілий ряд заступників директорів з виховної роботи, педагогів-організаторів, старших вожатих. Це Ротач С.О. (СШ №1), Коротецька В.В., Варванська Н. (СШ №2), Помазан І.І. (СШ№3), Керекеша А.О. (Старовірівська СШ), Антоненко В. і Антоненко О. (Сосонівська СШ), Орда М.В. (Липкуватівська СШ), Ридченко О.І. (Комінтернівська СШ), Пархоменко Т.В. (Просянська СШ), Заруднєва А.І. (Охоченська СШ), Рибалко Л.Т. (Караванська СШ) і багато інших педагогів.

Будинок дитячої та юнацької творчості (БДЮТ), а саме так став називатись Будинок піонерів після реорганізації у 1994 р., визначив як основні такі напрями діяльності:

- навчально-виховна робота в галузі художньої і технічної творчості, туризму і краєзнавства,

- інноваційно-методична робота із педагогами БДЮТ і всього району.

На початку 90-х років прийшли працювати методисти Коротецька В.В., Теліженко Т.В., керівники гуртків Абідов Н.Г. (цирк), Петренко В.В., Скидан С.І. (хореографія), Мишак С.М., Ступак Ю.М., Васильєва О.І. (живопис, «Робота з природним матеріалом»), Тимофієва О.І., Скрипніков М.М., біріченко О.М., Шевченко В.І. (туризм), Шкірта З.І., Денисова Г.І., (хор), Третякова Р.Ф. (вишивка), Коваль О.В.,Сосонна О.І. (народознавство), Жаркий Ю.Г., Ісанчурін Ф.Г. (шахи, шашки), Цяцька О.М. (моделювання одягу), Заріченець О.М. (гра на гітарі), Ніконова Н.С. (Культорганізатор). Декілька років працюють Коваль Т.П., Сиротенко О.О., у 1998 р. приєдналися Керницька Л.В. (ляльковий театр), Карась О.В. (хореографія), Гапоненко М.Ф., Щербак П.М. (туристичні). Саме творча праця всього колективу і кожного педагога зокрема формує позитивний імідж БДЮТ.

У кожного – власний почерк і підхід до справи, до вихованців. За особистістю майже кожного працівника БДЮТ стоять слухняні і не зовсім, звичайні і обдаровані діти та результати їх співпраці.

Називаєш прізвище Жаркої Н., Мишак С., Васільєвої О., Цяцьки О.М. і в уяві постають неповторні роботи їх вихованців Лазарєвої Ю., Єфіменко О., Винник М., Петько М. Говорять про Коваль О.В. і Коваль Т.П., то ж перед очима «Вербиченька», яка із одного гуртка перетворилась в цілий колектив, відомий тепер не лише в районі, області, а й поза ними. А ще солісти Лиганенко Є., Ломакіни Руслан і Анжела, Соколовська В., Онацька О., Буряківський О., які співали не лише в народному, а й сучасному естрадному стилі.

Любителі бального і сучасного танцю, їх батьки добре знають невгамовних керівників цих гуртків, справжніх майстрів своєї справи Петренко В.В. і Скидан С.І. Педагоги Шкірта З.І., Денисова Г.І., Сиротенко О.О., Коваль Т.П., Скриннікова І.А. навчали співу не лише в хорі, а й в ансамблі, готували дітвору до сольних виступів. А якщо мріяв стати чарівником, ексцентриком, акробатом – звичайно, треба було мати справу з Абідовим Н.Г.

Залучення навчальних закладів до міжнародного співробітництва — важливий крок до європейської та світової інтеграції України, розвитку демократичного суспільства. Адже налагодження ефективної взаємодії з представниками інших країн забезпечить формування нового покоління, здатного успішно реалізувати свій потенціал у світовій спільноті.

Це є одним із напрямків діяльності Нововодолазького будинку дитячої та юнацької творчості, який з грудня 2017 року підпорядкований відділу освіти Нововодолазької селищної ради.

Держава сприяє міжнародному співробітництву у системі позашкільної освіти. Відповідно до Закону України «Про позашкільну освіту», БДЮТ має право встановлювати прямі зв’язки з навчальними закладами зарубіжних країн, міжнародними організаціями, фондами. Використовуючи цю можливість, вихованці та педагоги закладу близько 20 років беруть участь у міжнародних заходах як в Україні, так і за її межами, чітко розуміючи: участь у міжнародних заходах зобов’язує мати високий рівень підготовки до виступів, загальну культуру, знання як українських народних традицій, так і звичаїв інших народів світу.

Пам’ятними стали міжнародні фестивалі «Покуть» (Харків), «Родослав» (Івано-Франківськ), «Коляда», «Котилася торба…», «Древлянські джерела» (Рівне), «Країна мрій» (Київ), «Берегиня» (Луцьк), «На Троицу» (Воронеж, Росія), «Північна зірка» (Естонія), «На Івана, на Купала» (Польща), «Сонце, радість, краса» (Болгарія), «Українська родина» (Туреччина), «Мегаполіс» (Харків), архітектурного форуму «Гефестіада» (Греція), автентичного мистецтва «Веретено» (Львів), «Щедрику – Ведрику» збирає зірочки» (Кам’янець – Подільський), Етнокультурний Проект «Folk Ukrainе» (Харків), Міжнародний конкурс пленерного малюнка «Слідами Митрополита Андрея Шептицького - Золотий мольберт» (Львів), Європейський відкритий фестиваль-конкурс хореографії (Харків), ХХІІ Міжнародний фестиваль дитячого та молодіжного фольклору національних меншин (Польща), Міжнародний хореографічний фестиваль-конкурс «Sunflover Fest» (Харків). IV Міжнародний конкурс художників «ГРАНД - АРТ ФЕСТИВАЛЬ» (Італія), VI Міжнародний відкритий фестиваль-конкурс з хореографії «THE SPIRIT ART» (м. Харків), XVIII Міжнародний фольклорний фестиваль «International gran prix of the folklore» (м. Сенегаллія, Італія), Х міжнародний молодіжний гончарський фестиваль (Опішня, Полтавська обл.), ІV Міжнародний фестиваль Української культури у Словенії «Берегиня» (м. Любляна, Словенія), ІІ Міжнародний фестиваль «Дні Української культури в Барселоні «Ukraine Fest» (Іспанія), І фестиваль з фольклору «Євро фольк-Слобожанщина» (Харків), І національний Чемпіонат України з фольклору «Eurofolk-Харків» (Харків).

Відгуки про високий рівень підготовки вихованців БДЮТ стають орієнтиром для оргкомітетів фестивалів, конкурсів, які надсилають до закладу положення заходів і запрошення до участі в них. Також є рекомендації Товариства зв’язків з українцями за межами України, оргкомітету Всеукраїнського фестивалю «Червона рута», Харківської обласної громадської організації «Єврокультура», Харківського центру інноваційних технологій оздоровлення школярів «ІТОШ» з якими БДЮТ співпрацює останні 10 років. Поряд із народним фольклорно-етнографічним колективом «Вербиченька» (кер. Коваль О.В., Коваль Т.П.) на міжнародну арену вийшли члени зразкового об’єднання юних художників «Колорит» (кер. Мишак С,М.), ансамбль танцю «Пролісок» (кер. Скидан С.І.). Гуртківці БДЮТ стали не просто учасниками, а й призерами міжнародних заходів як в Україні, так і в Туреччині, Болгарії, Греції, Словенії, Іспанії, Польщі, Італії, Чорногорії. Їх наставники мають подяки за вагомий особистий внесок у розвиток співпраці з українською діаспорою, популяризацію української культури за кордоном. При цьому, у поїздках за межі України як супроводжуючі, беруть участь батьки, рідні вихованців. До групи підтримки залучаються всі бажаючі.

У 2017 році Інститут Міжнародної Академічної і Наукової співпраці надав можливість рекомендувати молодь віком від 16 років до участі у міжнародних семінарах «Стажування у Міжнародних міжурядових організаціях: ООН, ОБСЄ, ЄК», що проходить в Угорщині та Австрії. На ньому вже побували двоє колишніх вихованців, випускників вишів Харкова. Участь у такому семінарі дозволяє познайомитись із роботою і кар’єрними можливостями ООН, ОБСЄ, ЄК, застосувати міжнародний досвід для подальшого розвитку Нововодолазької об’єднаної територіальної громади.

З березня 2020 року педагоги закладу долучилися до вивчення і використання в роботі елементів дистанційного навчання. Керівники гуртків беруть участь у методичних онлайн-заходах, організовують участь своїх вихованців у заходах різного рівня, що проходять онлайн.